Гонконгщина або чого бояться жителі Гонконгу?

Гонконг// фото hqwide.com

Гонконг, як спеціальна адміністративна зона, була передана Китаю у 1 липня 1997 року, майже 17 років тому, бувши до цього британською колонією. "Одна країна - дві системи", де демократичний Гонконг і найвільніша економіка світу входить до складу комуністичного Китаю на спеціальних адміністративних правах.

Синій колір: Острів та Коулун, все інше - Нові Території

Зі шкільних років я уявляв Гонконг як одне місто. Насправді, це не зовсім так. Територія Гонконгу складена з двох частин: густонаселений Острів Гонконгу з півостровом Коулун та Нові Території. Першу частину завоювали британці у ХІХ ст. (1842 та 1860 рр), а Нові Території взяли в оренду у китайського уряду (тоді імперія, 1898 рік) на 99 років (термін оренди закінчувався у 1997 році). Обидві частини під британським керівництвом стали дуже взаємопов'язаними: на Нових Територіях побудували порт, розвинули інфраструктуру, потужний транспортний зв'язок між обома частинами, і головне, орендовані Нові Території керувалися за тими ж британськими законами та принципами, що і острів та частина півострову. Коли термін оренди добігав кінця, китайці не схотіли подовжувати оренду, а тримати Британії тільки острів та Коулун не було великого економічного сенсу. Тоді Маргарет Тетчер домовилася з китайським урядом про передачу всього Гонконгу на спеціальних адміністративних правах: економіка і уряд Гонконгу мають діяти автономно від Китаю щонайменше 50 років після здачі.

Індекс Економічної Свободи, публікується The Wall Street Journal та The Heritage Foundation

На міжнародній арені Гонконг "not bad" сказав Обама: за Індексом Економічної Свободи (Index of Economist Freedom) №1, за рейтингом Простоти Ведення Бізнесу (Easy of Doing Business) №2, за Індексом Глобальної Конкурентоспроможності (Global Competitiveness Index) - №7. Із населенням у 7.2 мільйони ВВП на душу складає $51.5 тис, що ділить шосту сходинку в рейтингу найбагатших країн світу разом із Сполученими Штатами Америки, поступаючись Катару, Люксембургу, Сингапуру, Норвегії та Королівству Бруней. З інфляцією у 4.1% економіка росте на 2.5% в рік, безробіття 3.3%, зовнішній борг 0.5% від ВВП. Для тих, хто не з економічним бекграундом: стан здоров'я економіки відмінний. Разом з тим є ряд викликів та проблем у місті, пов'язаний із головним фактором: китайці (ті, що з Mainland). Незважаючи на те, що за здоровий стан економіки Гонконг має багато у чому завдячувати Китаю (торгівля та туризм), однак потік китайських туристів в країну створив ряд своїх проблем.

зростання вартості житла: $16 тис за м2

Зростання вартості життя. Гонконзькі знайомі скаржаться, що через ріст кількості китайських резидентів (близько 700 тис, що додало 10% до населення міста), ціни на житло виросли в рази, проте заробітні плати - не значно. 

Зросла конкуренція за робочі місця. Схожа ситуація склалася між жителями Шанхаю та 外地人, приїжджими, які готові працювати за меншу заробітну плату.

Складність у доступі до public services (охорона здоров'я, освіта). Вагітні жінки з Шенженю (китайське місто на кордоні з Гонконгом) приїжджають у передпологовому стані в Гонконг народити дитя. Тоді дитя автоматично отримує гонконзьку ідентифікацію і доступ до public services. Прагнення матерів зрозуміле: все найкраще - дитині. Проте жителі Гонконгу протестують: не вистачає місця у пологових будинках для місцевих вагітних жінок. Жителі Mainland не мають права користуватися public services Гонконгу, бо вони до цього не доклали практично ніяких зусиль і до того ж це створює значні труднощі для місцевих жителів. Також китайці скуповують товари в Гонконгу у великих кількостях, що також призводить до нестачі товару для місцевих жителів.

"Bring your child to pee and poo in HK"

Культурний вплив. Жителі Mainland хоч і мають гроші на LV та справжній Rolex проте їхні манери далеко не завжди відповідають матеріальному статку. У квітні цього року на Facebook стала хітом фотографія "Bring your child to pee in Hong Kong", що зібрала більше мільйона репостів, оновлень статусів та коментів по обидва боки кордону. Жителі Гонконгу саркастично запрошували батьків з Китаю "Привезіть дитину помочитися в Гонконзі", а по іншу сторону китайці писали: "Вони ставляться до нас зверхньо!" (знову ж таки аналогічна ситуація в Шанхаї), "Люди мають допомагати один одному, а не фотографувати і постити фото онлайн". А один комент взагалі побив всі рекорди: "Чи вони [жителі Гонконгу] психи?" спитався користувач-китаєць, що працює в Гонконзі з ім'ям Round Face Tomato Ghost Devil у своєї подруги з Іспанії. Також інцидент записали на відео (матір дитини намагалася відібрати фото).

Проте є інший набагато серйозніший культурний вплив зі сторони Китаю - корупція у органах влади (третина представників уряду Гонконгу назначається з Пекіну). У травні відбувся суд щодо найбільшого корупційного скандалу міста за останні 40 років. Однак варто відмітити, що за Transparency International, глобальна коаліція проти корупції, Гонконг займає 15 сходинку з-поміж 177 країн за Індексом сприйняття корупції (77 балів зі 100, де 100 - абсолютно вільна від корупції країна) і поки є однією з найменш корумпованих країн у світі. Для порівняння: Китай займає 80 позицію з-поміж 177 країн, що включені до рейтингу із 40 балами зі 100.

Також є певний вплив на свободу слова: останнім часом говорять про самоцензуру журналістів через Пекін. Китай не має прямого цензурного впливу, однак відомі випадки фізичного нападу на журналістів після випуску статтей, що критикували уряд Піднебесної. Крім того, часто власники медіа-ресурсів Гонконгу мають серйозний бізнес в Китаї, а там Пекін може впливати економічно і заохочувати власників звільняти не лояльних до керівництва головних редакторів гонконзьких медіа.

Гонконці говорять, що вони мають менше свободи, аніж у 1997 році. І те, що вони мають її менше із всім тим впливом зі сторони Китаю, насправді їх серйозно турбує і вселяє певних острах по відношенню до приїжджих китайців та влади у Пекіні.