Ніч натхнення

Взагалі я вважаю, що найкращий час для написання постів - це ранок. Іноді ще підходить п'ятниця вечір, - так, щоб виговоритись). Ця п'ятниця виявилася досить цікавою - ми провели збори палати JCI Youth ввечері, організували невелику корпоративну вечірку, і я офіційно передав повноваження Володимиру, який буде президентом JCI Youth 2013.

В ніч з суботи на неділю сталася ще інша подія - "Ніч Натхнення". Ми орендували залу у Кінопанорамі та показали декілька фільмів, що надихають. Зокрема, ми переглянули Фореста Гампа, Велику Рибу та Достукатися до Небес. Між перервами ще були десяти-хвилинні радянські мультфільми в стилі "Їжачок-у-тумані", що теж було досить концептуально та цікаво.
На думку Євгена Г., тільки відрефлексоване переживання стає досвідом. Тут можна довго сперечатися що є "переживання" і "досвід". Я не вважаю цю думку 100% правильною, але щось у ній є, і хотів би трохи підрезюмувати результати останньої ночі.

Форест Гамп. Я так підозрюю, що його бачила переважна більшість освічених людей. Переконаний, що кожен виносить з цього фільму (як і з двох інших) щось своє. Але "Life is like a box of chocolate. You never know what you're gonna get" і знамените "Run, Forest, run!!", навряд чи залишить когось байдужим. Цей фільм я вперше подивився у Кореї два роки тому англійською мовою. Цікаво, бо підмітив інші аспекти + краще розуміння мови далося взнаки.

Велика Риба. Цей та наступний фільм я взагалі не бачив. Основна ідея - це протягом свого життя потрібно створти Історію, яка житиме вічно. Тобто прожити своє життя так, щоб опісля твоєї смерті внуки переповідали своїм внукам історію їхнього предка. І ще сподобалося порівняння: у акваріумі/басейні карасі виростають маленькими, але як тільки дати їм більше простору - запустити у водоймище, озеро чи ставок, - вони виростають до великих розмірів. Це можна застосувати і до людей: коли людина має потенціал, то спершу реалізовує його у своєму містечку і виростає до певного рівня. Потім вона відчуває, що досягла максимуму тут і переїжджає у більше місто чи країну і там досягає більшого. 
Тут я згадую Ілону Довгань та її історію (вона у Комсомольську досягла успіху і приїхала до Києва завойовувати столицю, була телеведучою на Плюсах, а зараз працює на TVI). Для себе зрозумів, що досягати більшого не всім потрібно. Але якщо комусь потрібно і ви відчуваєте обмеження системи - шукайте місце з більшим простором.

Достукатися до Небес. Описує останні дні життя людей, які дізналися, що вони смертельно хворі. Основний меседж: "нерозумно боятися". Тут мені згадується Рузвельт, якщо не помиляюся: "головне, чого варто боятися, так це страху самого". Достатньо часто люди себе обмежують думками "ой, я це не можу" чи "а що сусіди скажуть" і все таке. Це теж певна форма страху і з цим потрібно боротися. 

В цілому, я вийшов дісно натхненний. Для себе я отримав відповідь на питання, над яким роздумував останній місяць. Також відкрив формулу натхненного фільму: він має бути трохи філософським, розказувати про певний епізод життя, торкатися тематики відносин, любові та інших головних цінностей людей. А ще обов'язково один з головних героїв має померти, інакше не вийде натхнення. Мені сподобалося. Дякую Оленці Некрашевич та команді організаторів за реалізацію проектної ідеї. Вийшло реально здорово! :)

Comments

Popular Posts